Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Я пристроился на углу улицы, чувствуя себя настоящим шуриком. Знал я, что этот город - настоящий рай для закладок. Бедные наркоманы бродили по улицам, ища свою порцию наркоты. Но я был умней и знал, что нужно искать в правильных местах. Мои друзья подсказали, что на улице Ленина можно найти все, что душе угодно.
И вот я стою, ожидая своего поставщика. Он обещал привезти мне самый чистый димедрол. Я уже слегка начал глюкать, предвкушая потрясающие сенсации, которые меня ожидают. Но время шло, а поставщика так и не было. Я начал раскумариваться, начал сомневаться, что все сойдет с рук.
И тут, наконец, появляется мой поставщик. Он вытаскивает из кармана пакетик с кодеином и улыбается мне с широкой ухмылкой. Мой дух поднялся, и я понял, что сегодня я убьюсь на полную.
Мы нашли укромное место, где можно было спокойно насладиться содержимым пакетика. Я сразу же начал себя устраивать, приготовил все необходимое - иглу, дороги на пальцах. Затем я взял в руку пакетик и начал делать первую закладку.
Фух, подумал я, какая красота. Я чувствовал, как наступает расслабление, как пульсируют вены, и вскоре я окунулся в мир сумасшедших чувств. Вокруг меня все начало потихоньку меняться, цвета стали ярче, звуки раздвоились, а время словно замедлилось.
Оу, дружище, я пробормотал, это просто невероятно! Я ощущал каждую клеточку своего тела, будто они ожили и встречаются с наркотой. Я хотел остановить время, чтобы продолжить наслаждаться этим ощущением бесконечности.
Но все хорошее когда-то заканчивается. Постепенно действие начало спадать, и я понимал, что мне хочется еще. Я обернулся к своему поставщику и сказал: "Дружище, ты где еще закладки держишь?"
Он посмотрел на меня сочувственно и протянул пакетик с димедролом. Я был готов продолжить свое путешествие в мир наркоты.
Но вдруг я услышал шаги, и рядом со мной оказалась девушка. Она была одета вызывающе и, похоже, была готова на все, чтобы получить свою долю наркоты. Я посмотрел на нее и понял, что у нас есть общие интересы.
"Эй, красотка, у тебя есть закладки?" - спросил я с широкой улыбкой.
Девушка насмешливо посмотрела на меня и сказала: "Малыш, у меня есть все, что только можно желать. Только не думай, что все так просто. Хочешь у меня получить доступ к закладкам - плати."
Я подумал, взвесил все за и против, и решился на шаг, который потом пожалел. Я вытащил из кармана свою последнюю сумму и протянул ей.
"Договорились! Она твоя." - сказала девушка, улыбнувшись.
Мы ушли оттуда вместе, оставив все за спиной. Я понимал, что это опасно, что я рисковал, но мне было все равно. Я хотел попробовать все, пройти сквозь все границы.
Мы оказались в небольшой комнате, где витала запах наркоты и стены были усеяны дорогами. Я понял, что это место, где каждый мог стать настоящим наркоманом. Мне захотелось побольше, я хотел утонуть в этой безумной смеси эмоций.
"Давай, малыш, убивайся!" - сказала девушка, протянув мне новую закладку.
Я не задумываясь схватил ее и сделал еще одну инъекцию. Мир вокруг меня начал растворяться, я чувствовал, как теряю контроль над реальностью.
Но потом все закончилось. Я обнаружил себя на холодном асфальте, окруженный незнакомыми людьми, которые смотрели на меня с жалостью. Я поблагодарил судьбу, что она решила меня спасти от этой безумной зависимости.
И с тех пор я решил, что этот мир наркоты - не мое место. Я выбрал другую дорогу, дорогу чистоты и здоровья. Хотя дороги от инъекций по-прежнему остались на моих руках, они напоминают мне об опасности, от которой я сумел отделаться.
Сейчас я с уверенностью могу сказать, что это был самый глупый период моей жизни. Я рад, что я сумел раскумариться и выбраться из этой ловушки. Наркота - это просто грусть и разрушение, а я теперь знаю, что мир полон других радостей, которые не требуют никаких запретных веществ.